Recent reviews by Just Llama

Jeeez, this game is GOOD!

With the rise of indie gamdev, increasing accessibility of development tools, it was only a matter of time before they started doing indie immersive sims. And Skin Deep is one of the greatest representatives of this trend.

Imagine you are a secret insurance agent, recruited by a corporation ruled by cats to secure their space ships from the pirates. Yes, plot can sound uniquely weird, but it's just the charm of local quirky humor.

So the whole game consists of different jobs/missions with some overarching story in the background. With each level challenge increases with the addition of new mechanics and complexity of levels. Each job - new level-spaceship with some unique design and context - spaceship laundromat, spaceship drive-thru, etc. Some levels can provide you with helpful side-quests - for example, in one of the missions, you can fix your own mech and then drive it to kill some pirates. But main mission is always the same - find and rescue cats. How exactly you do it - it's up to you. You can stealth and avoid enemies, or you can try to eliminate all of them in order to explore the ship without any obstacles.
Each level is full of systematic mechanics that interact with each other, and together they create a pretty complex environment. For example, there is those healing stations on each level for the protagonist to heal - they are also used by pirates. If they received damage, but weren't killed, they would deviate from patrol routes to the closest healing station.
Each level is a little sandbox with a set of rules. But to not overwhelm the player, progression on each level is locked by several doorlocks and fuseboxes. Besides that, you can find here lots of expected things for imm-sims like vents, hiding from cameras, and looting different useful tools. etc.

Story is also present. It's nothing big, but it's enough to keep you interested to continue. Besides emailing about different story-related points, you also sometimes have separate story levels. They are usually pretty linear, and don't have much gameplay, but they really short, so this never bothered me.

In conclusion, I am HIGHLY RECOMMENDING this game! It's a great example of indie immersive sim, with some unique ideas, a great gameplay loop, and with story entertaining enough to keep you engaged.

Безсумнівно, Halo вважається ультимативним ексклюзивом Майкрософт. Франшиза яка задала вектор розвитку консольних шутерів в багатьорх різних проявах. І мені як людині яка володіє Xbox Series X уже понад три роки захотілось нарешті доторкнутись до цієї віхи жанру, та подивитись як вона відчувається зараз та наскільки добре вона постаріла. Іронічно що роблю я це на ПК в стімі.

Мій досвід базується лиш на проходженні сюжетної кампанії - це лиш половина від того, що може запропонувати гра, проте навіть ця половина дає ясний погляд на гру та що саме її зробило такою культовою.

Наврядчи я скажу якісь нові істини описавши цю гру - та це просто прекрасно збалансований шутер, який пропонує короткий але ефективний набір механік, жонглювання якими і створює унікальний досвід, який заохочує рухатись далі по сюжету. Бойові ситуації які генерує гра, місцями досі недосяжні для деяких франшиз - все завдяки розумному штучному інтелекту ворогів та союзників, та підходу до бойових арен як до пісочниць з різними параметрами. Одного моменту ти можеш обороняти місце падіння "Пелікану", а іншого штурмуєш на танку ворожі позиції. Гра пропонує доволі широкий арсенал озброєння. Так, для людей, розбещеними сучасними шутерами, він може здатись замалим, проте тут кожна зброя унікальна та підходить під різні бойові ситуації. А обмеження на лиш дві одиниці озброєння в інвентарі змушує гравця регулярно жонглювати різним озброєнням в залежності від бойових ситуацій. І гра не витачає часу на туторіали по кожному озброєні, а довіряє процесу та ігроладу, і гравець сам з часом доходить до ідеальних комбінацій від моменту до моменту. Я в захваті як гра попри обмежену заскрипотваність подій на полі бою, лишень завдяки грамотного дизайну арен та ШІ, генерує настільки кінематографічні бойові сцени. Головним недоліком, особисто для себе, я міг би назвати декілька рівнів які зловживають репитативністю декорацій та бойових арен, що особливо дратує в фіналі, та на диво попри цю репетативність я жодного разу не мав відчуття що я заблукав чи щось типу того - рух вперед завжди приводив мене туди куди необхідно.

Окрім цього всього тут ще є сюжет, який має низку недоліків, та все ж йому вдається заінтригувати та змотивувати рухатись далі щоб дізнатись наступний шматок інформації який розкриє головну інтригу. Подача сюжету варіюється від доволі сухої та утилітарної, до шикарних катсцент з постановкою. Особливо цьому допомагає музика яка тут просто неймовірна і задає тон як катсценам так і пересуванню по локаціям.

Загалом, окрім пари фруструючих та застарілих моментів я залишив в захваті від гри, та продовжую свою подорож франшизою далі.

Great music and visuals, gameplay is fun as well.
Will return to this game after the 1.0 release!

Additionally thanks for Ukrainian localization.

Immersive sims are back, baby!

Fallen Aces is a great example of a new wave of Immersive Sims from indie devs. And it delivers well! Its have great and fun combat systems, an interesting level design with many areas to explore, a simple but intriguing story, and great sound design.

Because of ImmSims roots combat provides many options for dealing with enemies. Probably, the most basic feature of combat is throwing all the stuff your hands can pick up! You can throw trash cans, barstools, rats, lamps, glasses, people, and many other stuff. It never gets old! Combat is mostly melee-oriented - the game provides a wide variety of different bats, pipes, bottles and else to punch your way through the level. It is not deep or something, you can kick block, and strafe, but it works and it's the most important thing. In addition to melee weapons, you also can find few firearms. It is rare but deadly effective. Overall by combining all the options that the game provides you easily can find some fun during the combat. It generates some unique situations, The only negative thought that I can bring up about combat is that because of lots of options, it becomes pretty easy to fight goons even on the hardest difficulty.

The most fascinating feature of the game for me was the exploration. The level design is gorgeous and provides lots of areas to explore, secrets, and alternative ways to beat the level. If you have the objective to break into some place - trust me there is always more than one way to enter it! Exploring locations is also rewarding with unique and rare weapons, some lore notes, and just environmental storytelling. Layouts of levels are deep, interconnected, and full of verticality. Besides structure, they are also beautifully designed with lots of visual details, environmental storytelling, and a distinct atmosphere.

The story so far is pretty simple, cheesy, and fun, but it's building some intrigue that I expect will be explored in future episodes. It delivers monthly through comix-like cutscenes between levels, dialogs with plot-related NPCs, and sometimes simple in-game cutscenes. Also, I want to mention that voice acting here is some top-tier work! There are lots of little fun dialogs between goons that are funny as hell.

Overall, I easily can recommend Fallen Aces to play for every fan of immersive FPS games and fans of Noir as well.

This is a perfect example of an Indie-RPG for me. It is not an ideal game, but when I want to play indie-RPG I want to play something like that - first-person perspective, complex world with lots of interesting lore worth exploring, graphics not impressive technically but have a distinct and unique visual style. And all of this is provided by Dread Delusion.

There is a world with Islands drifting in the skies that are populated with different factions that struggle in their ways. Each one lives in a distinct regions that have unique visuals and lore aspects. It’s hard to explain without any specifics how thoughtful and complex this world is. At least this is how it felt to me. The combination of magic and technology in one world is nothing new, but it was deep enough to be interesting from lore and worldbuilding perspectives. For example, there is the Clockwork Kingdom that uses technology to decipher magic by a sixfold code, and they have an AI King who becomes mad and in every conversation, he spills jibberish lines of code. And it's up to you to investigate what is happening with Kingdom.

Games location level design is interesting visually and rewarding while exploring. Each region has its own visual style, types of enemies, etc. Earlier mentioned Clockwork Kingdom is full of machinery, powerlines, tall metal and brick buildings. But Endless Realms feels different - with all the gothic mausoleums and churches. That feeling of distinction is also supported by the unique design of the enemies, which leads to talk about combat.

Combat design feels pretty simple and for most of the game, it would be not challenging at all. Yeah, the game provides a few ways to deal with enemies - there is melee weaponry, bows, spellcasting, and summoning. But most of the enemies are so slow that you easily can run around them and deal damage without any resistance. Only on some final levels, they can give some damage back, but it still does not feel like a challenge at all.

RPG mechanics are simple but provide deepness in some way. You can invest in Lore and easily unlock secret doors, or you can level up lockpicking and easily open any locked doors. Sometimes there also is a third option to invest in strength and just smash closed doors. You can wear different clothes and jewelry that bust some of your skills or give you any passive effects. It is nothing special or unique but it feels organic and gives you some ways to personalize your build. Also, most of the items are unique and found when exploring, so it made exploring more rewarding.

Overall it was fun 30 hours of gameplay while immersing into a new bizarre world full of interesting lore and exploration and some mediocre combat that does not feel challenging but does not bother you to be annoyed by it.

Some optimization wouldn't hurt to make the game experience much smoother, and I hope devs will point their attention to this matter.

Either wise - the game offers an interesting blend of flight-sim, business sim, and some more. The music and visuals are cozy and give some good vibes to Miyazaki's Porco Rosso. The gameplay is a little slow and meditative but still offers some deepness in fly mechanics. Explorations are also fun with variable wonderful locations and some spots to find.
Eager to play more, but so far poor optimization doesn't help to enjoy the game at its full.

Interesting puzzle-game concept!

Aбсолютно прекрасна ідея, яку, нажаль, вбиває напівсира реалізація...

Гра дає можливість зануритися в дорожню пригоду східно-європейськими країнами радянської зони впливу. Ми веземо свого діда кудись далеко, перетинаючи кордони, ночуючи в мотелях, та намагаючись підтримувати свою машину на ходу. Концепт просто прекрасний, але дуже багато речей виконані на супер базовому рівні, і прям відчувається що потенціал не розкритий.

Якби в гру добавити більше наративних елементів в дусі Road 96, різних рандомних подій з підбором автостопщиків, ситуаціями в мотелях та заправках, то гра б відчувалась в рази цікавіше. Так у гри є доволі непогана система з менеджментом авто, і вона певно ідеально балансує між казуальністю і іммерсивністю. Звісно, тут також не вистачає полірування та балансування, проте є відчуття потенціалу який, нажаль, був втрачений.
Там здається якісь розборки видавця з розробниками були, і нажаль гру поспішно випустили з раннього доступу та закинули...

Гра цікава та дуже адиктивна! Цікаво буде глянути як вона розвиватиметься та що нового запропонують розробники.
А пока позитивний відгук авансом!

Важко оцінити гру, яка стала культовою ще з релізу. Багато слів було про неї сказано, і навряд чи у мене вийде сказати щось що, не було сказано до мене.

Мені було важко втягнутися в цю гру. Лиш з третього чи четвертого разу я зміг достатньо зануритися в гру, щоб продовжувати її грати до фіналу. Я до кінця не зрозумів чому саме у мене не виходило - можливо я не попадав в настрій гри, а можливо я був не готовий до ігроладу, що пропонує гра. Хоч і гра - чистокровна РПГ та пропонує нове слово у цьому жанрі, та по ігроладному процесу я би більше відніс її до point & click адвенчур, а можливо навіть і до візуальних новел. Та що найбільш мені було незвичним - гра найчастіше не веде гравця за ручку по сюжету, а лиш дає набір квестів без маркерів, а інколи і без підказок що з тими квестами робити. Тому дуже часто я знаходив себе в ситуації коли я не знав що мені робити далі, щоб просунутися по сюжету та розгадати загадкове лінчування з повішанням на задньому дворі.
Та попри ці невеличкі проблеми мені вдалося зануритися в голову Гаррі Дюбуа та прожити цю неділю разом з ним та його напарником Кімом. Мене полонило це відчуття туги та відчаю, яке гра передає через кожен свій елемент - музику, візуал та найголовніше - діалоги. Діалоги тут написані та озвучені просто майстерно, кожне речення характеризує свого героя і робить його живим, що змушує тебе як гравця по своєму реагувати на нього, співчувати або ненавидіти. Рольова система дуже гнучка і підлаштовується під персонажа настільки, що щоб зрозуміти це, треба пограти гру двічі, різними персонажами і побачити як діалоги стають зовсім іншими, а сприйняття світу головним героя змінюється. І що найголовніше - хибних параметрів немає - будь ти Емпатом з високим параметром Внутрішньої Імперії або Інтелектуалом з Логікою - в любому випадку ти отримаєш якісний та унікальний ігровий досвід і в цьому найбільша сила рольової системи.

Гра безсумнівно варта уваги, не так часто з'являються ігри з настільки яскраво вираженими стилем, який працює в синергії з усіма своїми елементами, а ігри які дають свіжий погляд на жанри та механіки з'являються ще рідше. Окрім як рекомендувати цю гру усім я більше нічого не можу робити)